|
Джеймс Марсон, Time (США) // 16:35 26-05-2009
 Україна – справа тільки Росії? Владімір Путін процитував слова із щоденників Денікіна про те, що нікому не можна дозволяти втручатися у відносини між Україною і Росією. Це стало черговим нагадуванням Заходу – він повинен відмовитися від підтримки України та поважати сферу «привілейованих інтересів» Росії, – пише Джеймс Марсон у статті, опублікованій інтернет-порталом американського тижневика Time.
Прем’єр-міністр та колишній президент Росії Владімір Путін не славиться своєю любов’ю до літератури. Але в неділю він несподівано порекомендував російським журналістам почитати щоденники Антона Денікіна – одного з воєначальників Білої армії, яка воювала проти більшовиків після революції 1917 року. «Там у нього є роздуми про Великоросію та Малоросію – Україну, – сказав Путін, за повідомленнями російських інформагентств, після покладання квітів на могилу Денікіна у Москві. Останній тепер позиціонується як російський патріот. – Він каже, що нікому не можна дозволяти втручатися у відносини між нами; це завжди було справою самої Росії». Слова Путіна – останні серед тривалого потоку попереджень на адресу Заходу з вимогою не втручатися у справи України – країни з настільки тісними історичними і культурними зв’язками з Росією, що Кремль твердо вважає її частиною своєї «сфери привілейованих інтересів». «Російські лідери дуже занепокоєні з приводу того, що вони вважають зусиллями Заходу, спрямованими на відрив України від Росії, – каже Дмітрій Тренін, директор Московського центру Карнегі – незалежного дослідницького інституту. – Їхня основна зовнішньополітична мета полягає в тому, щоб створити навколо Росії центр сили. Будь-який крок Заходу назустріч колишнім радянським республікам розглядається як такий, що завдає шкоди інтересам Росії». Москва роздратовано реагувала на здійснені останніми роками спроби Президента України Віктора Ющенка здобути членство в НАТО, а також укладену в березні угоду щодо допомоги Європейського Союзу в модернізації застарілої газотранспортної системи України. «Ця угода – Експонат №1 в московській колекції [скарг], – каже Тренін. – Це свідчення того, що Європа укладає з Україною двосторонні договори, які шкодять інтересам Росії». Російські лідери також висловлювали стурбованість з приводу започаткованої на початку цього місяця програми ЄС «Східне Партнерство», мета якої – поглибити економічні та політичні зв’язки з шістьма колишніми радянськими державами, зокрема, і з Україною. На вихідних на саміті ЄС-Росія в Хабаровську російський президент Дмітрій Медвєдєв сказав, що представникам ЄС «не вдалося переконати його» в тому, що програма не завдає шкоди інтересам Росії. «Що мене бентежить, то це те, що окремі країни… розглядають це партнерство як партнерство проти Росії», – сказав він. Згадка Путіним в неділю «Малоросії» – цей термін використовувався за часів Російської імперії на позначення території сучасної України, що знаходилася під владою царя – викликала обурення в Україні, де багато хто вважає це слово принизливим та образливим. «Ці зауваження Путіна необхідно сприймати дуже серйозно, – каже Олександр Палій, політичний аналітик з Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ. – Росія веде пропагандистську війну проти України для того, щоб переконати Захід відмовитися від підтримки України. Росія не розуміє, що таке співпраця з рівними собі – лише з підлеглими». Путін не відрізняється особливим тактом, говорячи про західну сусідку Росії, яка проголосила незалежність від Радянського Союзу в 1991 році. У квітні 2008 року російська газета «Комерсант» отримала від одного джерела інформацію про те, як Путін описував Україну Джорджеві Бушу на саміті НАТО в Бухаресті: «Ви ж розумієте, Джордже, що Україна – це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій – це Східна Європа, а частина, причому значна, була подарована нами!» Така риторика викликала побоювання, що після серпневого вторгнення російських військ до Південної Осетії Росія зверне свою увагу на Кримський півострів в Україні, який переважно населяють етнічні росіяни та на якому знаходиться база російського Чорноморського флоту. У статті в четверговому номері української газети «День» Юрій Щербак – колишній посол України в США – написав, що наближені до російської влади політичні аналітики прагнуть зображувати Україну, яка переживає великі економічні труднощі та постійні чвари політичної еліти, як «державу, що не відбулася». «Можна почути агресивні розмови щодо України та поділу її території… на різних рівнях серед провідних діячів російської політичної, військової еліти та спецслужб», – написав він. Насправді, як припускають інші експерти, такі войовничі розмови є радше виховними погрозами, аніж потенційним планом дій. Але навіть якщо Москва й не має жодних нагальних планів щодо Криму, продовження потоку зловісних заяв від Кремля дійсно свідчить про бажання росіян, щоб те, що Медвєдєв назвав «привілейованими інтересами» Росії в регіоні, поважалося – у сфері політики, бізнесу і культури. І Кремль, безумовно, має безліч важелів впливу на Україну для того, щоб змусити рахуватися зі своїми поглядами: контроль над поставками газу, а також популярність контрольованого державою російського телебачення на сході та півдні країни, де проросійські настрої найсильніші. «Серед деяких представників української політичної і бізнес-еліти існують зв’язки з Росією, що беруть початок з радянських часів, – каже Палій з Інституту зовнішньої політики. – В Україні також діє велика кількість дослідницьких центрів, які фінансуються Росією, вільно функціонують та просувають погляди Кремля». Ці важелі скоріше за все відіграють важливу роль на президентських виборах в Україні, що відбудуться незабаром – вибори призначені на січень наступного року. У ході останніх виборів 2004 року Росія і Путін усім своїм авторитетом підтримали тодішнього Прем’єр-міністра Віктора Януковича, який спочатку здобув більшість голосів, але його перемога була анульована після масштабних протестів у Києві проти фальсифікації виборів, що перетворилися на так звану Помаранчеву революцію. Цього разу аналітики кажуть, що Кремль вірогідно диверсифікує свій підхід, виступивши на підтримку і Януковича, і колись ворожої Росії Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко – колишньої «помаранчевої» соратниці Президента Ющенка. «Російські лідери засвоїли один важливий урок з 2004 року – не складати усі свої яйця в один кошик», – каже Тренін. А тим часом росіяни разом з українцями чекатимуть від Путіна наступних уїдливих пояснень з історії літератури.
Оригiнал матерiалу:
http://www.time.com/time/world/article/0,8599,1900838,00.html…
|
