|
Бутрос Бутрос-Галі, Die Zeit (Німеччина) // 03:24 12-06-2009
 Національні парламенти, регіональні парламенти, світовий парламент? Перед людством все частіше постають виклики, відповіді на які можна дати тільки на глобальному рівні. Створення Парламентської Асамблеї ООН – світового парламенту – могло б надати інституціям глобального правління досі небачену демократичну легітимність і прозорість, – переконує колишній генсек ООН Бутрос Бутрос-Галі у статті, опублікованій німецькою Die Zeit.
Для подолання глобальних криз у майбутньому нам потрібна демократична ланка між населенням світу на глобальними інституціями. Останні десятиріччя демократія невпинно поширювалася світом. 60 років тому, після Другої світової війни, в країнах з демократичними формами правління проживала третина населення світу. На сьогодні ця кількість зросла майже вдвічі. Міжнародні опитування свідчать, що значна більшість людей в усіх регіонах планети вважають демократію найкращою формою правління. Ця втішна тенденція, правда, не повинна відволікати нашу увагу від того, що водночас із глобалізацією демократія перебуває в структурній кризі. Виклики нашого часу колосальні. Питань, які можна ефективно вирішувати тільки на глобальному рівні, більшає, й зростає потреба в політичному регулюванні, що сягало б крізь кордони. Зміна клімату, руйнування довкілля, соціальна нерівність, тероризм, поширення зброї масового знищення, збільшення населення та щораз відчутніша нестача питної води й продовольства – усе це лише деякі з нагальних проблем. Проте на самому вершечку порядку денного економічна криза, від якої в нашому глобалізованому світі не сховалася жодна країна та жоден індивід. Під час останньої економічної кризи такого масштабу спалахнули соціальні заворушення й набрали сили антидемократичні течії. Криза тоді призвела до розквіту фашизму, початку Другої світової війни та геноциду. Це має завжди для нас бути уроком. Тож коли глави держав та урядів світу обмірковують у зв’язку з фінансовою кризою реформи, їм не можна забувати, наскільки важливим є зміцнення демократії. Звичайно, насамперед ідеться про стабілізацію фінансової системи та амортизацію наслідків кризи. Але при тому кризу варто розглядати як нагоду повернути в поле уваги так довго ігнорований аспект глобальної демократизації. Адже внутрішньодержавна демократія втратить своє значення, якщо процес демократизації не поширюватиметься на систему міжурядової співпраці. Тож застосування демократичних принципів до міжнародних інституцій має стати вагомим компонентом будь-якої реформи в глобальному правлінні. Певна річ, настав час активніше залучати до міжнародних консультацій країни Півдня, що розвиваються, як це вже сталося на самітах «великої двадцятки» у Вашингтоні та Лондоні. Утім, я б хотів поговорити тут не про міжнародну демократію між державами світу. Реформою Ради Безпеки, наприклад, десятиліттями займалися цілі легіони дипломатів. Ні, річ в іншому. Майже знехтувано третій вимір демократизації: розвиток глобальної демократії над державами. Цей проект має перед собою завдання надати громадянкам і громадянам світу можливість більш активної та безпосередньої участі у глобальних питаннях. Слід налагодити прямий зв’язок між світовими інституціями та жителями на місцях. Але яким чином можна запустити такий глобальний проект? Неодмінним пунктом є заснування парламентського зібрання при Організації Об’єднаних Націй. Міжнародний рух на підтримку цієї ідеї все зростає. Серед прибічників пропозиції Європейський Парламент, Панафриканський Парламент, Латиноамериканський Парламент, Сенат Аргентини та понад 700 депутатів з усього світу. Парламентська Асамблея ООН – англійською United Nations Parliamentary Assembly (UNPA) – була б глобальним органом, що складався б із обраних представників. Вона могла б надати інституціям глобального правління досі небачену демократичну легітимність і прозорість. Найперше зібрання могло б узяти на себе дорадчу функцію, а з часом заробити авторитет та отримати повноваження. Зібрання доповнило б Генеральну Асамблею ООН, і її заснування, принаймні на першому етапі, не вимагало б значних змін в Хартії ООН. Президент США Барак Обама недавно сказав, що недостатній нагляд – це одна з головних проблем у міжнародній фінансовій системі. Глобальне парламентське зібрання могло б зіграти тут важливу роль, перебравши на себе справжній та незалежний нагляд за багатьма інституціями в глобальній системі. З економічного погляду глобальний парламент міг би сприяти узгодженню діяльності Бретон-Вудських установ [Міжнародний валютний фонд і Світовий Банк. – Прим. перекл.] та Світової організації торгівлі з політикою, домовленою в ООН, особливо в досягненні Цілей розвитку тисячоліття. Асамблея могла б відстежувати наслідки політики міжнародних економічних та фінансових інституцій, зокрема, в таких тривалих процесах, як забезпечення продовольством, освіта, державна охорона здоров’я, права людини та боротьба з крайньою бідністю. Запровадження глобального парламентського органу – справа, звісно, нелегка. Одним із найчастіших аргументів «проти» є те, що в зібранні домінуватимуть делегати з кількох великих країн, чимало з яких до того ж недемократичні. Хоча якраз останнє завдяки вражаючому поширенню демократії у світі більше не загрожує. Навпаки, Парламентська Асамблея ООН могла б бути найефективнішим інструментом сприяння національним процесам демократизації. Не останній аргумент «за» – вона б давала місця й голоси меншинам та опозиційним силам. Громадяни очікують відповіді на світову фінансову кризу, яка би виходила за рамки забезпечення дієвості системи та прибутків банків. Вони хочуть мати систему, яка відповідатиме вимогам та потребам простих людей в усьому світі. А що краще придатне для досягнення цієї мети, як не створення прямого демократичного зв’язку між людьми нанизу та урядовими структурами на глобальному рівні за допомогою глобального парламентського зібрання? Бутрос Бутрос-Галі є президентом Національної ради з прав людини в Єгипті та колишнім генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй (1992-1996).
Оригiнал матерiалу:
http://www.zeit.de/online/2009/24/uno-reform…
|
