Пастка імперіалізму

Як поводиться країна, яка вважає себе імперією, але імперією більше не є? Як говорить про себе супердержава, яка давно вже втратила цей статус? Вона продовжує «керувати» суміжними просторами, щоразу дивуючись тому, що управлінські сигнали не проходять – навіть серед народів, які тепер називають «духовно близькими», вона надуває щічки, говорить крізь зуби, брязкає іржавою зброєю. А тепер, відповідно до нових віянь і моди, ще й претендує на володіння таким інструментом, як «м’яка сила». Саме так поводиться і думає про себе Росія, коли виходить на безмежні простори СНД.

Один із показників «м’якої сили» – культурний імперіалізм. Російська культура і російська мова допомагають Росії залишатися впливовою силою в країнах, які вважаються зоною її історично обумовлених інтересів. (За цією логікою, правда, зоною геополітичних інтересів Англії можна за старою пам’яттю, наприклад, вважати Іонічні острови чи Мальту). Але навіть у ситуаціях, коли можливе делікатне використання культурного імперіалізму вкупі з вирішенням ряду економічних проблем, Росія виявляє неспроможність користуватися інструментами, трохи тоншими у використанні за газовий вентиль.

Сьогодні багато говориться про недоліки і переваги ЄДІ (єдиного державного іспиту). Цей ошельмований інститут серед іншого міг би стати інструментом притягнення до Росії майбутньої кваліфікованої робочої сили. Але російське чиновництво заборонило іноземцям, під якими маються на увазі, звісно, не уродженці європейських столиць, а молоді люди з країн СНД і Балтії, вступати на безкоштовні місця в російських вишах. Виняток зроблено для країн, з якими укладено щодо цього угоди – Білорусі, Казахстану, Киргизії і Таджикистану. Добре, звичайно, якщо поруч із дешевою і некваліфікованою робочою силою з Таджикистану в російському виші російською мовою підготують таджика, який стане кваліфікованим інженером чи математиком і залишиться працювати в Росії. Але, наприклад, чинна система, правила якої, до речі, були оголошені надто пізно, виштовхує з освітнього поля Росії Україну, що вже зовсім безглуздо, особливо враховуючи незмінний нездоровий інтерес російського істеблішменту до політичних подій в цій республіці.

Ось так ми заманюємо до себе майбутню кваліфіковану робочу силу в умовах катастрофічної нестачі трудових ресурсів, так посилюємо свій вплив на просторі СНД, так гордо несемо прапор культурного імперіалізму.

У цій ситуації прийом іноземців на бюджетні місця для російських вишів взагалі може бути розцінений як нецільова витрата коштів. Хоча найбільш просунуті виші, зацікавлені в мотивованих студентах, будуть якось викручуватися. Наприклад, ВШЕ (Вища школа економіка) оголосила, що буде вчити талановитих іноземців, які вступили на умовно «платне» місце, за свій рахунок.

Чого не зробиш для рідної держави, якщо вона сама рубає сук, на якому сидить.

Автор – незалежний журналіст.

Оригiнал статтi: http://www.vedomosti.ru/newspaper/article.shtml?2009/07/01/202825
Посилання на inoZMI: http://inozmi.glavred.info/articles/1553.html