|
Девід Іґнатіус, The Washington Post (США) // 18:32 02-07-2009
 «Путін знає, що потрібно суспільству, краще за саме суспільство!» Владіміру Путіну, на думку росіян, вдалося витягнути країну з хаосу 90-х років, а тому вони охоче проміняли свободу на «їжу на безпеку» та погодилися на незаперечне лідерство Путіна, – пише Девід Іґнатіус в американській The Washington Post.
Пакуючи валізи для своєї подорожі в Росію наступного тижня, Барак Обама повинен захопити примірник «Братів Карамазових». Адже сучасна Росія Владіміра Путіна й досі б’ється над тими ж політичними загадками, які Фьодор Достоєвський описав 130 років тому. Люди з радістю продали б свою свободу за їжу і безпеку, писав Достоєвський у відомій главі роману «Великий Інквізитор». Замість цієї анархічної свободи Інквізитор пропонував народу «диво, таємницю і авторитет. І люди раділи, що його знову вели, як отару овець, і що нарешті такий жахливий дар, який приніс їм стільки страждань, зняли з їхніх сердець». Тут, в Москві, відчуваєш, що Путін приніс «диво, таємницю і авторитет» у Росію, яка була серйозно травмована розпадом Радянського Союзу в 1990-ті роки. Країна, безумовно, менш вільна, аніж була за Боріса Єльцина, але Путін надзвичайно популярний – і ніхто не хоче повернутися в божевільний, безконтрольний перехідний період. Росія, з якою зустрінеться Обама, горда і дратівлива. Лідери країни точно не знають, чого хочуть від Америки, окрім того, щоб їх поважали і сприймали серйозно. Американські аналітики говорять про нове стратегічне партнерство, але російські можновладці підозріло ставляться до великих американських проектів. Вони вважають, що Сполучені Штати скористалися ними у період їхньої слабкості, та досі зализують рани. Їхня імперія розвалилася частково внаслідок погано спланованої війни в Афганістані, і вони думають, що американська також повинна зазнати краху. Ці думки лунали під час конференції, яка відбулася тут цього тижня і називалася «Що думає Росія?». Спільними спонсорами конференції були московський аналітичний центр Російський інститут, болгарська група Центр ліберальних стратегій та кілька інших організацій (буду відвертим: я входжу до опікунської ради Німецького Фонду Маршалла, одного зі спонсорів). Знову і знову російські доповідачі розписували, як радіє країна тому, що хтось назвав «м’яким авторитаризмом» путінської ери – в якій антиамериканізм є одним з наріжних каменів. Президент Дмітрій Медвєдєв майже не згадувався у перші два дні зустрічі, у той час як «консенсус» Прем’єр-міністра Путіна був темою всієї конференції. Обама зустрінеться з обома російськими лідерами, і окремі американські офіційні особи сподіваються, що він може налагодити особливий контакт з Медвєдєвим, який, як і Обама, має юридичну освіту. Але очевидно, що саме Путін відіграє важливішу роль. «Путін – лідер. Немає жодних дискусій щодо цього. Путін прийшов до влади, і життя налагодилося, – заявив член російської Державної Думи. Він описав політичну інтуїцію Путіна так, як говорили росіяни 19-го століття про царя: «Путін знає, що потрібно суспільству, краще за саме суспільство». Путін – міцний горішок, який зібрав докупи поранену країну після краху комунізму. «Росія вийшла з хаосу 1991 року з непропорційно великими політичними і соціально-психологічними шрамами», – пояснив Алєксєй Чеснаков, колишній радник Путіна, директор Центру політичної кон’юнктури Росії. Коли Путін став президентом у 1999 році, він приніс «консенсусний авторитаризм», сказав глава ще одного російського аналітичного центру. Сучасна Росія і досі тривожиться, незважаючи на те, що порядку тут стало більше. Росіяни непокояться через суміш національностей у межах їхніх кордонів і впертих сусідів, таких як Грузія і Україна. Це «перегріте, перевантажене суспільство», сказав визначний антрополог, який, як і деякі його колеги, не хотів, щоб на нього посилалися. Знервовані росіяни «втікають від своєї свободи», заявив провідний соціолог. Втративши свою імперію, Росія стала, «наче ампутоване тіло», наважився сказати В’ячеслав Ґлазичев, професор з планування міст, який очолює кілька інститутів. Вона має «horror vacui, страх пустого простору», додав він. «Ми прагнемо рівності. Ми хочемо, щоб наші інтереси враховували і визнавали їх як важливі», – сказав один учасник дискусії від Росії. Але коли американці, які були на зустрічі, попросили конкретики, ще один росіянин, провідний політик, припустив: «Справжня проблема в тому, що ми не розуміємо, чого хочемо». Стислий підсумок путінської формули прозвучав у доповіді, представленій колишнім кремлівським радником на ім’я Модест Колеров: «Без Росії (а саме без надійною і єдиної влади) неможлива ніяка свобода». Це знов нагадало мені про парадокс Великого Інквізитора. Тому мені сподобалося, коли ще один радник Путіна, видавець, який допоміг в організації конференції, запевнив групу, що цим проблемам вже більше ста років: «Ці розмови росіян можна почути з часів Достоєвського». Автор статті – співведучий PostGlobal, онлайн-дискусії на міжнародні теми.
Оригiнал матерiалу:
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2009/07/01/A…
|
