|
Збіґнєв Бжезінський, The Financial Times (Велика Британія) // 14:49 03-07-2009
 Домовитися про чіткі міжнародно визнані «правила гри» – саме такою повинна бути чи не головна мета зустрічей Барака Обами в Москві. США мають дати зрозуміти Кремлю, що агресивні дії стосовно України та Грузії призведуть по загострення американсько-російських відносин, – пише Збіґнєв Бжезінський у статті для британської The Financial Times.
Коли президент Барак Обама наступного тижня зустрінеться з президентом Росії Дмітрієм Медвєдєвим і прем’єр-міністром Владіміром Путіним, він повинен пам’ятати про три найважливіші цілі: по-перше, розвивати американсько-російське співробітництво там, де наші інтереси збігаються; по-друге, наголошувати на обопільній вигоді від врегулювання розбіжностей між двома країнами на основі міжнародно визнаних «правил гри»; і по-третє, допомогти сформувати такий геополітичний контекст, в якому Росія буде все більше усвідомлювати власну зацікавленість в тому, щоб стати справжнім пост-імперським партнером євроатлантичної спільноти. Серед цих трьох цілей найлегше досягнути першої; друге питання – досить делікатне, але ним потрібно займатися, щоб не повторилися серпневі події, коли російські війська вторглися до Грузії; а третього можна досягти тільки опосередковано – але зусилля повинні бути стратегічно виваженими. У будь-якому випадку очевидно, що обидві країни виграють від покращення відносин. На щастя, завдяки фінансовій кризі російська еліта зрозуміла, що вперше в історії добробут Росії залежить від добробуту зовнішнього світу і особливо Америки. Такі реалії взаємозалежності створюють належне тло для саміту. Ба більше, співпраця з окремих важливих питань не тільки можлива, а й взаємовигідна. Серед інших ініціатив у сфері безпеки, це особливо стосується обопільного скорочення ядерних арсеналів, компромісу щодо планів США зі створення протиракетного щита і спільних зусиль з удосконалення угоди про нерозповсюдження ядерної зброї. Що ж стосується Ірану, то, на жаль, невідомо, чи правильним є поширене переконання, згідно з яким Росія дійсно хоче допомогти. Для російського керівництва є два довгострокових виклики його владі, які виходять зі США та Китаю. Якби американсько-іранська криза призвела до зростання цін на енергоносії, ці дві країни серйозно постраждали б, а Росія – надзвичайно виграла б. Тому бажання Росії допомогти може тут бути радше формальним, аніж реальним. Не варто ігнорувати реальність, яка полягає в тому, що між США і Російською Федерацією існують серйозні – хоча й не на межі війни – геополітичні конфлікти інтересів. Визначальним фактором тут є те, що пан Путін обурений розпадом Радянського Союзу і прагне певним чином розвернути цей процес. Здобуття контролю над Україною по суті відновить імперську Росію, що створить потенціал для розпалювання конфліктів в Центральній Європі. А підкорення Грузії може призвести до втрати Заходом життєво важливого маршрут транспортування енергоносіїв (трубопровід Баку-Джейхан), що поєднує його з країнами басейну Каспійського моря і Центральної Азії. В Азербайджану тоді не буде іншого вибору, крім як підкоритися Москві. Насправді під час зустрічей на саміті пани Путін і Медвєдєв шукатимуть ознак того, що нова адміністрація США відмовляється від угод про партнерство з Україною і Грузією, які підписав колишній президент Джордж Буш. Навіть ненавмисний сигнал в цьому напрямку розглядатиметься як зелене світло для рішучіших дій Росії проти цих двох країн. Тому потрібно провести відверту дискусію, щоб встановити певні взаємоприйнятні «правила гри». США можуть дати зрозуміти, що членство в НАТО для будь-якої з цих двох країн не є неминучим, але США і Росія повинні поважати право України чи Грузії зробити вибір на користь вступу. Водночас Росія повинна зрозуміти, що застосування сили чи розпалювання етнічних конфліктів з метою дестабілізації України чи Грузії зіпсує американсько-російські відносини. Ясність в цих питаннях, досягнута під час сповнених поваги, але реалістичних дискусій, зменшить ризик того, що Росія спробує відновити імперську систему на просторі, який раніше займала царська імперія, а згодом й Радянський Союз. Поступова консолідація на цьому просторі існуючого національного плюралізму прискорить згасання історично марних імперських амбіцій. Частиною ритуалу саміту повинно стати використання візиту до Москви задля ототожнення американського бачення майбутнього з наразі частково приглушеними демократичними устремліннями Росії. Вочевидь, нагода надіслати такий месидж існуватиме через промову чи вшанування пам‘яті багатьох жертв ленінізму і сталінізму (забутих сьогодні в Росії). Це допоможе також сформувати політичний контекст для еволюції Росії в напрямку справжнього партнерства з демократичним світом. І останнє: попередня адміністрація США надавала перевагу банальній персоніфікації відносин з Росією (як то згадки про «очі» чи «душу» пана Путіна) і дуже перебільшувала досягнення у взаємовідносинах («найкращі відносини за всі часи» між двома країнами). Більш серйозний стратегічний підхід, який передбачає визнання Росією нових пост-імперських реалій і сприятиме її демократичній еволюції, напевне забезпечить досягнення більш надійних результатів та водночас не викличе нереалістичних очікувань в суспільстві. Збіґнєв Бжезінський – радник з питань національної безпеки США в 1977-1981 роках. Разом із Брентом Скоукрофтом нещодавно опублікував книгу «Америка і світ».
Оригiнал матерiалу:
http://www.ft.com/cms/s/0/f39b4af0-6667-11de-a034-00144feabdc0.ht…
|
