|
Редакційна стаття, The Economist (Велика Британія) // 17:22 03-07-2009
 Невчасно попросили? Україна з Росією намагалися вмовити ЄС надати гроші на закупівлю газу в час, коли попит на російський газ в Європі стрімко падає і надворі стоїть спека. Все, чого вони добилися, – змусили європейські країни знову замислитися над диверсифікацією поставок, –йдеться в редакційній статті британського тижневика The Economist.
Намагання вибити гроші для уникнення чергового відключення газу виявилися марними. При шантажуванні вибір часу може бути вкрай важливим. Уряди Росії і України мають причину замислитися над цим після провальної спроби отримати мільярди євро від Європейського Союзу задля забезпечення надходження російського газу до Європи наступної зими. Завдяки рецесії і конкуренції з боку дешевших постачальників, попит в Європі на російський газ впав. Окрім того, зараз літо. Тому наразі уряди і газові компанії незвично сміливо реагують на погрози перекрити газ. Вони встояли під тиском вимог надати Україні величезну позику, яка, за словами як російських, так і розсварених українських лідерів потрібна, щоб уникнути чергової суперечки на кшталт тієї, яка в січні призвела до припинення поставок російського газу, зачепивши 18 з 27 країн ЄС. Невідомо, чи не почне Європа нервувати з наближенням зими. Росія постачає 42% від всього імпортованого до ЄС газу, і її частка зростає. У травні прем’єр-міністр Росії Владімір Путін переконував Євросоюз, що Україні потрібно допомогти заплатити за газ для наповнення сховищ, збудованих ще за Радянського Союзу, – вона це робить кожного року для того, щоб задовольнити внутрішній попит на газ взимку. Якщо Європа хоче уникнути відключень, то потрібна екстрена позика на суму приблизно 4,2 млрд. доларів, заявив він. Російські урядовці і газові боси загрозливо заявили, що в України настільки напружена ситуація з грішми, що вона може не заплатити вчасно за поставки газу в червні – до кінцевого терміну 7 липня. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко також заявляла чиновникам ЄС, що для уникнення нової газової кризи потрібно 5 млрд. доларів. Проте ціна різко впала, коли 29 червня українці прибули в Брюссель на зустріч з офіційними особами з ЄС, МВФ та інших організацій, щоб обговорити модернізацію застарілої газової інфраструктури країни. Джерела стверджують, що представники України цього разу хотіли лише 2,1 млрд. доларів, щоб уникнути проблем наступної зими. Чеська Республіка, яка в першій половині 2009 року головувала в ЄС, нещодавно розіслала «неофіційний документ» (для внутрішнього обговорення), в якому викладені аргументи на користь ігнорування прохань про надання грошей. В якості аргументу в документі наводиться факт, що європейські газові компанії мають контракти на купівлю газу із російським державним газовим гігантом «Газпромом», а пунктом доставки є кордон ЄС. Вартість транзиту через Україну вже включена в ціну. Тому саме «Газпром» повинен дотримуватися контрактів, які він підписав; не варто очікувати, що європейські компанії чи уряди платитимуть двічі. Кажуть, що Швеція, яка 1 липня перебрала на себе головування в ЄС, поділяє таку раціональну точку зору. Серед плутанини суперечливих заяв є декілька зрозумілих пунктів. По-перше, наповнення Україною газосховищ має значення, оскільки коли вона вибирає з них газ, щоб задовольнити внутрішній попит (як у січні), то це перериває надходження газу по газопроводах, якими той доставляється з Росії в Європу. По-друге, декілька щасливчиків заробляють великі гроші на торгівлі газом між Росією та Україною, більша частина якого надходить газопроводами, на яких немає систем виміру, до того ж у кількостях і за цінами, які тримаються в таємниці. По-третє, навіть надання Україні позики для купівлі газу на зиму може не допомогти уникнути кризи. Цього року Україна використала менше газу, ніж обіцяла купити. За поширеною в газовому секторі умовою «бери чи плати», Росія може виставити Україні рахунок за невибраний газ. До жовтня цей рахунок сягне 3 млрд. доларів, а Україна може заявити, що не спроможна заплатити таку суму. (Україна вже не може собі дозволити дотувати внутрішнє споживання газу; політична ціна підвищення тарифів буде високою). Коротше кажучи, нова газова криза все ще цілком можлива, і знову Європа не зможе дізнатися, що за нею стоїть. Якщо Росія і Україна хотіли знайти спосіб спонукати ЄС до диверсифікації поставок і зменшення залежності від російського газу, то навряд чи є спосіб, кращий за цей.
Оригiнал матерiалу:
http://www.economist.com/world/europe/displaystory.cfm?story_id=1…
|
