|
Бернард Ґверцман, Council on Foreign Relations (США) // 18:44 03-07-2009
 Американці не дадуть себе використати? Зацікавлений в угоді про скорочення ядерних арсеналів, Барак Обама, однак, не піде на поступки росіянам в інших питаннях, а тому їхні сподівання, що цю зацікавленість вдасться використати, марні, – переконує один з провідних американських фахівців з Росії Стівен Сестановіч в інтерв‘ю інтернет-ресурсу Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations).
Візит президента Барака Обами в Москву 6-8 липня відбудеться у час, коли обидві сторони заявляють, що прагнуть покращити відносини. Але провідний експерт Ради з міжнародних відносин з Росії Стівен Сестановіч каже, ніби є свідчення того, що саміт може позначитися непростими дискусіями з питань обмеження озброєнь, які будуть центральною темою переговорів. Російські урядовці говорили про те, що будь-яка значуща подальша угода про зменшення ядерних арсеналів залежатиме від відмови Сполучених Штатів від планів із розташування комплексу протиракетної оборони в Польщі. «Окремі люди в [американській] адміністрації вважають, ніби росіяни переконані, що для них це ідеальний момент для експлуатації зацікавленості Обами в успішному саміті та укладенні угод щодо обмеження ядерних озброєнь, які допоможуть йому продемонструвати, що його устремління до світу без ядерної зброї були реальністю. Насправді підхід американців до цього саміту більш жорсткий. Вони не готові робити багато поступок лише для того, щоб домовитися про «СТАРТ-1» [угоду про обмеження стратегічних озброєнь], – каже Сестановіч. – Що ми побачимо, то це незначну конфронтація в останні кілька днів напередодні саміту і власне під час саміту. Американці збираються сказати росіянам: ”Ми готові вийти з переговорів”. Що ж, побачимо, хто “здрейфить” першим». З: Наприкінці минулого року Сполучені Штати і Росія переживали досить напружений період у відносинах. Коли адміністрація Обами прийшла до влади, у лютому віце-президент Джозеф Байден сказав, що настав час «натиснути на кнопку “перезавантаження”» у відносинах. Тепер відбувається саміт за участі президента Обами, президента Дмітрія Медвєдєва і прем’єр-міністра Владіміра Путіна. Що обидві сторони сподіваються отримати від цього саміту? В: Ви цілком маєте рацію щодо того, що жодній зі сторін не подобався рівень, на якому знаходилися відносини наприкінці минулого року. З обох боків спостерігався ентузіазм щодо ідеї натиснення на кнопку “перезавантаження”. Але цей термін вживався без особливого змісту. Саміт якраз має перевірити, чи готові вони «натиснути на кнопку “перезавантаження”», навіть коли обидві сторони мають різні очікування і розуміння того, що це означає. Погляд Росії здебільшого зводився до того, що Сполучені Штати повинні відмовитися від політики, яку Москва вважала найбільш неприйнятною: розширення НАТО, розташування протиракетного комплексу [у Східній Європі]. Американський погляд полягав у тому, що відносини мають бути перезавантажені шляхом укладення угод про обмеження озброєнь, а понад усе – відновлення дії угоди «СТАРТ-1». Розширення НАТО, здається, зараз дещо загальмувалося. Бюджет, виділений адміністрацією на протиракетну оборону, зменшився. На основі цього можна уявляти інші, більш продуктивні відносини, але не у випадку, коли росіяни рішуче налаштовані укласти конкретні угоди щодо кожного відповідного аспекту. Останнім часом вони говорили, що не можуть покладатися на політичні порозуміння. Їм потрібні правові зобов’язання. З: Тобто вони хочуть, щоб Сполучені Штати конкретно заявили, що не розміщуватимуть елементи системи ПРО в Польщі і радари в Чеській Республіці, які, очевидно, спрямовані проти потенційних ракет з Ірану? В: Це один з найбільших каменів спотикання. Нещодавно Медвєдєв заявив, що буде складно продовжити дію договору «СТАРТ-1» чи укласти нову угоду щодо наступальних озброєнь без конкретної прив’язки до питання про протиракетну оборону. Інші російські урядовці говорили те саме, хоча й визнається, що наразі політика щодо протиракетної оборони адміністрації Обами менш загрозлива для них. Немає жодної можливості того, що плани з розміщення елементів ПРО в Польщі і Чеської Республіки можуть бути загрозливі як такі. Але росіяни хочуть перевірити, наскільки сильні їхні важелі впливу. Дехто в [американській] адміністрації вважає, ніби росіяни переконані, що для них це ідеальний момент для експлуатації зацікавленості Обами в успішному саміті та укладенні угод щодо обмеження ядерних озброєнь, які допоможуть йому продемонструвати, що його устремління до світу без ядерної зброї були реальністю. Насправді підхід американців до цього саміту більш жорсткий. Вони не готові робити багато поступок лише для того, щоб домовитися про «СТАРТ-1» [угоду про обмеження стратегічних озброєнь]. Що ми побачимо, то це незначну конфронтація в останні кілька днів напередодні саміту і власне під час саміту. Американці збираються сказати росіянам: ”Ми готові вийти з переговорів”. Що ж, побачимо, хто “здрейфить” першим. З: Адміністрація Обами прагнула розпочати діалог з Іраном, намагаючись змусити його відмовитися від програми збагачення урану. Росіяни погоджувалися з цим, але не підтримали застосування суворіших санкцій. Тепер, після суперечливих виборів в Ірані, гадаю, це буде головною темою. Думаєте, це так? В: Це має бути важливою темою дискусій, тому що Сполучені Штати надають великого значення досягненню одностайності в Раді безпеки ООН щодо стратегії посилення тиску на Іран. Але питання в тому, наскільки правдоподібна ця стратегія на даному етапі. Багато говориться про те, що внутрішні заворушення в Ірані зробили початок діалогу з цією країною ще складнішим. Без сумніву, обговорення цього питання буде, але воно може бути менш центральним і стояти трохи нижче на порядку денному саміту, ніж ми могли очікувати ще кілька місяців тому. З: Обама збирається виголосити промову в Російській економічній школі в Москві, на якій будуть присутні чимало відомих росіян. Йому подобається виголошувати такі відкриті, масштабні промови. Про що, на Вашу думку, він буде говорити? В: Очікується, що він намагатиметься вплести свій підхід до російсько-американських відносин у контекст американської зовнішньої політики загалом. Він описуватиме погляди американців на безпеку в двадцять першому столітті і те, як Сполучені Штати планують добиватися своїх цілей, зокрема і співпраці з Росією. Можна припустити, що він звернеться і до деяких питань внутрішнього розвитку Росії, якими американським політикам протягом останніх двох років було особливо складно займатися. Це означає, як натякнути, що американці зацікавленні в розвитку демократії, не дратуючи лідерів Росії. Російську економічну школу обрали, можливо, тому, що це символ сучасної російської думки. Це інститут, в якому дослідження і викладання економіки ведуться на світовому рівні. Він випускає високоякісних спеціалістів. Це інститут, який показує, що Росія може бути конкурентноздатною у період, коли російська економіка виглядає так, ніби повністю залежить від експорту енергоресурсів. Тож, можливо, це буде нагодою для президента поговорити про те, як Росія і Америка можуть стати сучасними партнерами. Це також буде важливо для Обами, тому що дасть нам уявлення про те, який він президент, коли він сяде за стіл для непростих переговорів з іншими лідерами. Це те, чого насправді він ще не робив під час своїх попередніх закордонних візитів. З: Російсько-американські саміти окутані певною містикою, починаючи із зустрічі Франкліна Рузвельта з Вінстоном Черчіллем і Йосифом Сталіним у Ялті в 1945 році, і до першого візиту американського президента Річарда Ніксона в Москву в 1972 році, коли він підписав угоду про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1). Історики завжди говорили, що зустріч у Відні між президентом Джоном Кеннеді і радянським лідером Нікітою Хрущовим навесні 1961 року мала ключове значення, оскільки могла змусити Хрущова подумати, що Кеннеді слабкий, і це призвело до вибуху Карибської кризи восени. В: Американським президентам вбили в голови цей віденський приклад їхні радники та експерти. Вони знають, що не повинні їхати за кордон і дозволяти якимось іноземним лідерам дражнити їх чи недооцінювати. І гадаю, є всі підстави вважати, що Обама також чув цю історію. Але питання в тому, хто тут грає роль Хрущова? Без сумніву, не Медвєдєв, але це може бути Путін. Путін трохи більше схожий на тип Хрущова: більш досвідчений лідер, той, кого професійна діяльність навчила, що жорстка манера розмови з американцями виправдовує себе. Ми, можливо, побачити щось подібне і на цих зустрічах, що продемонструє нам, що Путін перейняв цей підхід. З іншого боку, він, ймовірно, знає, що зрештою для Хрущова все склалося не так уже й добре [його усунули від влади в 1964 році]. Радники Путіна можуть йому підказати, що він повинен бути раціональним і змусити Медвєдєва грати роль поганого поліцейського. З: Минулого місяця Росія оголосила, що більше не прагне членства у Світовій організації торгівлі (СОТ), а натомість збирається добиватися членства для митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. Чому вона так несподівано це зробила? В: Люди в Росії і на Заході й досі намагаються це зрозуміти. Рішення забрати заявку Росії на членство в СОТ було оголошене особисто Путіним, і багатьма сприймається як відмова від ідеї, що Росія повинна бути частиною міжнародної економіки і домовленостей щодо торгівлі. Були різного роду спекуляції. Деякі люди вважають це кроком, який має дати Росії можливість вжити якісь протекціоністські заходи, які не дозволялись би угодою, укладеною із СОТ. Інші говорили, що таким чином Путін може показати, що він єдиний політик, з яким треба рахуватися, маючи справу з Росією, і що він хотів надіслати цей «месидж» особисто Обамі. Що ми можемо сказати напевне, то це те, що рішення було прийняте саме в той момент, коли здавалося, ніби майже всі перешкоди для вступу Росії були усунені. Люди, наближені до торгівельних переговорів, кажуть, що перспектива прийняття Росії до організації протягом кількох місяців була цілком реальною. Путін взяв усе в свої руки і повернув політику у зовсім іншому напрямку. Багато російських діячів, які визначають економічну політику, приголомшені тим, що було зроблено. З: Як Ви бачите відносини між Медвєдєвим, економістом, якого Путін вибрав як кандидата на посаду президента, бо сам не міг знову балотуватися, і Путіним, який практично призначив себе прем’єр-міністром. Медвєдєв схиляється перед Путіним чи намагається більше дистанціюватися від Путіна? В: Щодо цього є навіть більше спекуляцій, ніж щодо вступу до СОТ. Що ми можемо сказати: Путін і Медвєдєв – дуже близькі політичні партнери і, очевидно, близькі друзі. Тим не менше люди навколо них дійсно, здається, мають різне бачення майбутнього Росії. Тобто, точаться суперечки серед їхнього оточення. Радники, які віддають перевагу більше західній модернізації із наголосом на верховенстві права і завзятості у боротьбі з корупцією, вважають Медвєдєва своїм прибічником і надією, а Путіна – символом прото-авторитарної російської політики. Люди Путіна у відповідь кажуть, що Путін сприяв значному відродженню зростання і стабільності в Росії. І ми дійсно не знаємо, чи ці суперечки отруїли особисті стосунки між Путіним і Медвєдєвим. Ми можемо отримати якісь підказки на саміті. Стівен Сестановіч – старший науковий співробітник російських та євразійських досліджень імені Дж. Кеннана при Раді з міжнародних відносин.
Оригiнал матерiалу:
http://www.cfr.org/publication/19729/obamas_summit_in_russia.html…
|
