|
Деміен МакЕлрой, Київ, Daily Telegraph (Велика Британія) // 18:15 22-08-2008
 Київ – в облозі! Таке враження складається, коли спостерігаєш за підготовкою до військового параду в українській столиці. У Президента та Прем‘єр-міністра країни різні погляди на те, чи потрібен парад? - пише Деміен МакЕлрой в британській Daily Telegraph.
Український Прем’єр-міністр піддала суворій критиці Президента України за бажання відновити демонстрацію військової техніки на недільному параді до Дня незалежності в той час, коли країною ширяться побоювання, що це може спровокувати Росію. Протистояння між колишніми політичними союзниками посилюється у критичний для історії країни момент. У той час як Віктор Ющенко готується до президентських виборів 2010-го року, Юлія Тимошенко своїми діями створює своєму партнеру по Помаранчевій революції 2004 року додаткові проблеми. Григорій Немиря, віце-прем’єр-міністр України і найближчий радник пані Тимошенко, розповів Daily Telegraph, що незгода з приводу параду – лише частина глибших протиріч між двома лідерами. «Прем’єр-міністр вважає, що військовий парад недоречний, адже витрачені на нього кошти більш потрібні для подолання наслідків сильної повені в України. До того ж? гра м’язами зараз може видатися провокацією», – сказав він. Підготовка до параду в Києві створює відчуття, що місто готується до окупації. Цього тижня гучні постріли гармат відлунювали у вечірні години-пік на бульварах із забудовою радянських часів. В очах рябить від зображень танків на шпальтах газет. Відчуття облоги довершують реактивні літаки, які, готуючись до параду, низько пролітають над містом на високій швидкості. Мешканці були шоковані раптовою мілітаризацією української столиці, що з усієї сили намагається продемонструвати своє сучасне обличчя. «За останні сім років ми бачимо таке вперше, – каже Олег Пащенко, продавець газет. – Чому саме зараз і для чого це? Президент не при своєму розумі, якщо думає, що може залякати росіян». У розпал російського нападу на Грузію, тиск на українських політиків з вимогою призупинити прозахідну політику посилився. В той час Президент Ющенко опирався, діючи всупереч російським інтересам, Прем’єр-міністр виказувала все більше занепокоєння. Пан Немиря натякнув, що Прем’єр-міністр готова запропонувати електорату стратегічну зміну напрямку руху, що може означати – вона збирається порушити обіцянку не балотуватися (на президентських виборах – прим.перекл). «Зовнішня політика та безпека раніше ніколи не були головними темами на українських виборах, – сказав він. – Але на наступних президентських виборах - будуть, і кожна партія пояснюватиме свою позицію у програмі». Пані Тимошенко віддалилася від рішучого плану Президента щодо вступу до НАТО. На думку пана Немирі, поразка грузинської армії довела, що модернізація військового потенціалу честолюбними союзниками – завдання не настільки важливе порівняно із необхідністю зберегти мир з Росією. «Самі лише заходи безпеки недостатні, – сказав він. – Нам потрібна амбітніша політика. ЄС не може залишатись осторонь. Ми повинні вимагати, щоб ви, країни Західної Європи, займали набагато активнішу позицію щодо забезпечення стабільності, особливо у випадках так званих «заморожених» конфліктів». Пані Тимошенко критично поставилася до президентського наказу про обмеження пересування кораблів російського Чорноморського флоту територіальними водами України. «Проблеми створює односторонній підхід з обох боків, – сказав пан Немиря. – Президент зайняв односторонню позицію у своїй заяві. Повинен існувати механізм – як це виконати? А якщо це неможливо або на це немає правових підстав, то такі дії можуть слугувати приводом для відповіді в руках протилежної сторони». Близькі стосунки Росії та України склалися ще до утворення Російської імперії. У цих країн - спільні слов’янські корені та єдина православна віра. Із 2004 року Україна успішно просувається на Захід, у той час як Росія за Владіміра Путіна все більше стає автократичною, як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Оскільки, згідно даних перепису населення, щонайменше 17% українських громадян є етнічними росіянами, в Україні у Москви завжди буде вдячна аудиторія. І якщо почнуться міжетнічні розбрати, Росія матиме привід втрутитися, як вона зробила це в Грузії. До цього часу Україні вдавалося уникати сутичок на міжетнічному грунті. Пан Немиря, рідною мовою якого є російська, вважає це одним із найбільших досягнень незалежної країни. Однак вже починають з’являтися ознаки непорозуміння. Українці все більше наполягають на необхідності розмовляти українською, що закриває доступ багатьом росіянам як до державних справ, так і до соціальних подій меншого масштабу. Учора Тетяна Литвин, 32 роки, IT-консультант, гостя із російськомовного Донецька, не привертаючи зайвої уваги, відпочивала на дискотеці на березі річки – місці розваг нової заможної київської еліти. Та коли почалося нагородження, яке вели українською, вона раптом спохмурніла. «Нам стало дуже важко. Усі навкруги змушують використовувати українську і люди дуже сердяться, якщо ми цього не робимо, – каже вона. – Але кому потрібна українська? Хто вивчає цю мову?» «Російську знають в усьому світі. Це жахливо, але що ми можемо зробити».
Оригiнал матерiалу:
http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/ukraine/2596872/…
|
