|
Анджей Рибак, Financial Times Deutschland (Німеччина) // 19:28 09-10-2009
 Українська свобода манить багатьох. Як і інші відомі журналісти, Євгеній Кисельов перебрався з Росії в Україну – де вражений плюралізмом, а також публічною активністю політиків. Ба більше: вони самі дзвонять Кисельову на мобільний. У німецькому виданні Financial Times Deutschland Анджей Рибак порівнює його з легендою німецького ТБ Ульріхом Вікертом, але зауважує, що росіянин подобається не всім українцям.
Режим Путіна розправився з багатьма медіакомпаніями та журналістами. Зате в Україні деякі з них святкують свій comeback – і насолоджуються свободою. Одним із них є Євгеній Кисельов. Рівно о 21:30 лунає пронизлива мелодія. Картинки починають крутитися, мов карусель, на величезну студію обвалюється гроза з прожекторів. «Доброго вечора, – каже ведучий за кафедрою. – Вітаю всіх глядачів телеканалу “Інтер” у нашій програмі “Велика політика”». Шевелюра, густі вуса – він досі виглядає молодо, хоч йому давно перевалило за 50. Оголошує теми дискусії: приватизаційний скандал навколо Одеського припортового заводу, стан української армії та Віталій Кличко. Він тут частина великої політики. Ведучий промовляє спокійно, робить невеличкі театральні паузи, дозволяє собі маленькі обмовки. За декілька хвилин він повністю заволодів увагою гостей та аудиторії. Чоловік, який оце говорить, був колись легендою. У Росії Боріса Єльцина ніхто не годен був йому навіть у слід ступити. Він став таким популярним, як Ульріх Вікерт у Німеччині. А тоді було падіння… Зараз Євгеній Кисельов знову на телебаченні. Правда, не в себе на Батьківщині, а в сусідній Україні, яку росіяни вважають меншим, блудним братом. На найбільшому українському телеканалі «Інтер» 53-річний ведучий модерує понад двогодинне ток-шоу. Кисельов знову в грі. За омлетом і капучіно в київському кафе телезірка захоплюється своїм поверненням. «Це наче подорож назад у минуле, – каже він. – Політична культура в Україні нагадує 90-ті роки в Росії. Є незалежні аналітичні центри та неурядові організації, десятки каналів, які представляють різноманітні позиції та погляди». Але Кисельов не возвеличує Україну. Він усвідомлює економічні та політичні проблеми своєї нової батьківщини. Неполадки з приватизацією державної власності, корупційні афери, як і безперервні спори між президентом Віктором Ющенком та прем’єр-міністром Юлією Тимошенко сколихують країну. «Та принаймні про це можна відкрито говорити, – каже Кисельов. – Тут панує плюралізм». Колись журналіст уже насолоджувався свободою слова. Через кілька днів після розвалу Радянського Союзу він розпочав на каналі «НТВ» власний щотижневий тележурнал «Итоги», який дуже швидко став однією з найулюбленіших і найнебезпечніших політичних передач Росії. Кисельов безжально бичує свавілля в Кремлі та жорстоку війну в Чечні. І згодом для нього все обертається погано. Пристанище на «ТВ-6» У березні 2000 року в Кремлі поселяється Владімір Путін. І замахується невдовзі на канал, який належить до медіаімперії Владіміра Гусінського. Олігарх тікає за кордон, і контроль над «НТВ» перебирає газовий монополіст «Газпром». Охорона більше не впускає команду Кисельова в студію. Люди з передачі «Итоги» знаходять тимчасове пристанище на «ТВ-6», каналі Боріса Березовського. Однак на Березовського теж незабаром стартує кремлівське полювання, й від арешту той рятується втечею в Лондон. Кисельов знову на вулиці. Через деякий час він поступає на службу головного редактора тижневика «Московские новости» – який фінансує Міхаїл Ходорковський. У жовтні 2003-го Кремль затримує шефа нафтового концерну «ЮКОС» і засуджує на 8 років трудової колонії в Сибіру. Кисельову знову доводиться міняти роботу: іде на «Эхо Москвы». Критична до влади радіостанція є медійним фіговим листком Кремля. Тож її не чіпають. Правда, ні один великий політик не приходить у студію до Кисельова: ніхто не хоче накликати на себе гнів Путіна. Часто самі прес-секретарі не готові спілкуватися з зірковим ведучим. «Мені лишалося інтерв’ювати хіба що політологів», – розповідає журналіст. Він міг би знайти іншу нішу, як дехто з його колишніх колег. Навіть сьогодні в Росії є незалежні друковані видання чи інтернет-проекти. Та йому цього замало. «Я політичний журналіст, – проголошує він. – Але в Росії більше немає відкритих політичних дебатів. І це не лише через Кремль! У суспільстві зник попит на політичну журналістику». Мимоволі він наморщує чоло, кутики рота опускаються. Йому не вдається приховати розчарування. Кисельов робить висновки. Коли його начальник із 90-х Гусінський засновує в Україні канал «ТВі», ведучий береться до справи. Спершу він керує політичною редакцією, потім сам з’являється на екрані в політичному шоу «Наверху». На початку чимало хто сумнівається, чи зможе росіянин завоювати довіру української аудиторії. Зрештою, відносини між Москвою та Києвом напружені. Щотижня спалахують нові суперечки – то про несплачені газові рахунки, то про приналежність Кримського півострова. Проте резонанс на диво позитивний, і Кисельов здобуває відданих прихильників. «Ніхто в Україні не став би думати, що “ТВі” може поширювати російську пропаганду чи представляти інтереси Кремля», – каже ведучий. Адже кожен знає, що Путін у Гусінського забрав медіаімперію та вигнав з Росії. Москва поглинала всі таланти Раніше особа його калібру ніколи б, мабуть, не поїхала в Київ. У радянські часи навпаки столиця Москва поглинала всі таланти з України. Але щонайпізніше після перемоги Помаранчевої революції 2004 року ситуація змінилася. Тоді як Росія Путіна крок за кроком віддалялася від демократії, до Києва прийшла свобода слова. «Тут жодне політичне чи економічне угруповання не має монополії на суспільне життя, – каже Кисельов. – Для цього окремі табори надто слабкі». 53-річний Кисельов – не перша зірка російської журналістики, яка тішиться своїм поверненням в Україні. Савік Шустер теж будує нову кар’єру. Канадець литовсько-єврейського походження був у 90-ті роки російським кореспондентом «Радіо Свобода», а згодом зробив собі ім’я на передачі «Свобода слова». Коли в Москві її закрили, Шустер почав усе наново в Києві. Зараз він веде політичне ток-шоу «Шустер Live» на «ТРК Україна», каналі олігарха Ріната Ахметова. Повернувся до Києва й українець Віталій Портников, колишній коментатор «Радіо Свобода» й видання «Независимая газета» в Москві. Він веде передачу «Правда» на «ТВі». Усі три політичні коментатори стурбовані тенденціями в Росії. «Путін і Медвєдєв, напевно, так і мінятимуться у Кремлі, – каже Кисельов. – Вони можуть залишатися при владі ще 20 років». Він в Україні не для того, щоби мститися Путіну, запевняє ведучий. «Але я патріот, який має певне уявлення про те, що добре для Росії і що ні. А нинішній режим веде мою країну в хибному напрямку». Із повагою він ставиться до європейської орієнтації своєї батьківщини-за-вибором. «Українцям на відміну від росіян самозрозуміло, що вони європейці, – каже Кисельов. – Тут немає ґрунту для антиєвропейської чи антизахідної ксенофобії». Успіх України як держави міг би бути дуже важливим і для Росії. «Був би доказ, що не конче обмежувати громадянські свободи та націоналізувати цілі економічні галузі, аби забезпечити добробут громадян». Російські телезірки – явище часом спірне Не всі українці схвалюють підйом російських телезірок. Бо Кисельов веде російською – а гості можуть самі вирішувати, якою мовою відповідати. У результаті люди жваво переходять з української та російську й навпаки. Майже кожен українець розуміє російську, проте вибір мови – справа делікатна. Роками президент Віктор Ющенко відмовляється визнати російську другою державною мовою, бо вбачає в тому загрозу українській. Напередодні січневих президентських виборів вибір мови є політичним знаком. «Українські політики розмовляють російською, щоб показати російськомовному населенню, що вони не є українськими націоналістами, – каже Кисельов. – Російськомовні розмовляють українською, щоб розсіяти побоювання українців». Але більшості телеглядачів різномовність, схоже, не заважає. Квоти виконуються, і Кисельов може тепер, із кінця вересня вести й передачу «Велика політика». Рідко який політик відмовиться від візиту в студію Кисельова. На ведучого звернена неабияка увага. «В Росії майже не можливо дізнатися, що там діється за кремлівським муром, – каже Кисельов. – В Україні політики, буває, самі дзвонять мені на мобільний».
Оригiнал матерiалу:
http://www.ftd.de/it-medien/medien-internet/:agenda-der-russische…
|
