|
Ґергард Ґнаук, Die Welt (Німеччина) // 19:21 29-10-2009
 … а вона вся в білому! Юлія Тимошенко намагається переконати українців, що вона – єдина надія на нормальний розвиток держави. Талановита популістка, вона обіцяє диктатуру закону, «Європу в Україні» та добрі відносини з Росією. Москва, здається, не проти вести справи з Тимошенко – пише Ґергард Ґнаук у німецькій Die Welt.
Юлія Тимошенко виступає за стабільність в Україні. Скільки градусів буде в кімнатах спільного дому Європи? Спитаймо по-іншому: чи обдарують Москва та Київ узимку, як і рік тому, газовою кризою разом із бонусними холодними батареями? Можна укладати парі. Бо цього разу буде особливо весело: 17 січня український народ обиратиме главу держави. І підбурникам у Росії може забагтися, так само як п’ять років тому, енергійно втрутитися у передвиборчу боротьбу в сусідній країні. За цей час – починаючи з газової кризи на початку 2006-го – Москва відкрила нову зброю: гру з газовим вентилем. А перед тим Ґергард Шредер облагодив проект балтійського газопроводу, який одного дня має забезпечити Росії більший простору при вирішенні питання: кому постачати природний газ, а кому – ні. Але поки що осінь, і сповнена вона приємних спогадів. П’ять років тому Україна пережила свій «1989-й». Закостеніння авторитарного режиму, що хотів собі, сфальсифікувавши вибори, продовжити життя, призвело у 2004-му до кількатижневих протестів, Помаранчевої революції, до повторного голосування, до мирної зміни влади та початку дороги в Європи. Країною керувала упряжка з Ющенка і Тимошенко. А невдовзі, як завжди після перелому, настало розчарування. Позалаштункові інтриги затьмарили демократичний підйом. Тоді прийшла всесвітня криза. Навряд чи ще якась європейська країна постраждала так сильно, як Україна. І нарешті – газова криза минулої зими та підвищення цін на газ. Країна, здавалося, опинилась на дні. І що? Пам’ятаючи про все це, на минулих вихідних можна було не повірити своїм очам. Юлія Тимошенко, глава уряду, увінчана косою та в яскраво вишитому пальтечку, вийшла в Києві на Майдан Незалежності, арену революції. Перед величезним натовпом, за даними уряду – 150-ма тисячами людей, вона була висунута кандидаткою та ще раз викликала дух змін. Правда, для цього їй довелося дистанціюватися від чинного президента Ющенка; вона порівняла його з «керамічним слоником» – бездушний сувенір, не більше. Позбувшись свого колишнього супутника, жіночна ікона революції змогла ще раз представити себе втіленням надій. Майбутнє країни вона бачить у ЄС; проте спочатку, сказала вона, «Європу слід побудувати в Україні» – яке чудове поєднання реалістичного діагнозу та принадної обітниці. І тому, щоби подолати корупцію, потрібна «диктатура закону, диктатура порядку» – це талановита популістка списала в сусіда Путіна. Ага, ще: будь-які правила мають базуватися на «справжніх Божих заповідях». Православних патріархів це потішить. Юлині слова були подібні на феєрверк, який розігрався того вечора в небі над Майданом. Та якщо подивитися при денному світлі, Україна з часу революції 2004 року змінилася необоротно. Відтоді двічі відбулися парламентські вибори, найбільш демократичні на пострадянському просторі. Панує свобода преси й жвава дискусійна культура. І ще дещо відзначає щойно початі передвиборчі перегони: нев’янучі теми попередніх років – членство в НАТО, статус російської мови та відносини з Росією – схоже, таки зблякли. Найбільшою передвиборчою сенсацією наразі видається скандал із сексуальними злочинами за участі політиків; та й це, хоч як неприємно звучить, може бути ознакою вестернізації. Якщо враження про утихомирення між Києвом та Москвою зміцниться, то це буде щось нове. «Рівні й достойні, відкриті та чесні відносини з Росією» пані Тимошенко оголосила на Майдані своєю метою. Чи піде на це Путін, побачимо. Поки що зрозуміло тільки одне: в Москві усвідомлюють, що фактор Тимошенко з України не забереш і що добросусідство з нею можливе. Ці гарні новини віщують спільному дому Європи кімнатну температуру.
Оригiнал матерiалу:
http://www.welt.de/die-welt/debatte/article5012572/Das-blonde-Wun…
|
