|
Андреас Умланд, Hurriyet (Туреччина) // 20:03 05-11-2009
 Вестервеллє просуватиме Україну в ЄС? Більшість німецьких політиків прохолодно ставиться до можливості вступу України в ЄС. І тільки вільні демократи на чолі з Ґідо Вестервеллє прописали перспективу членства України в партійній програмі. Призначення Ґідо Вестервеллє на посаду міністра закордонних справ може стати плюсом для європейських амбіцій Києва – пише Андреас Умланд у статті для турецької англомовної газети Hürriyet Daily News & Economic Review.
Питання перспективи членства України в ЄС є центральним для нинішніх міжнародних відносин і майбутнього внутрішнього розвитку цієї молодої демократії. Принаймні так вважає чимало хто серед київської політичної та інтелектуальної еліти – й, мабуть, недаремно. Перспектива стати повноцінним «членом європейської родини», на думку багатьох як на заході, так і на сході Європи, була в 1990-х надзвичайно важливою для центральноєвропейських і балтійських країн. Вона була ключовою рушійною силою у швидкому перетворенні цих посттоталітарних держав на сьогоднішні ліберальні демократії. Україні поки що не вистачає такого стимулу для комплексної демократизації та ефективного державотворення. ЄС зайняв позицію – залежно від того, з ким ви розмовляєте в Брюсселі чи допоміжних інституціях Союзу, – більшою чи меншою мірою невизначену. З оголошенням на минулому тижні складу нового кабінету міністрів Німеччини з’явився шанс, що ставлення ЄС до України може прояснитися. У найближчі чотири роки, тобто за час регулярної каденції нового німецького уряду, Україні, можливо, буде надано можливість покращити свій статус як потенційного кандидата у члени ЄС. Як і очікували з часу оголошення результатів виборів до Бундестагу наприкінці вересня 2009, голова економічно правої та політично ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) Ґідо Вестервеллє був призначений не лише наступним віце-канцлером Федеративної Республіки. На додачу маловідомий у світі, але впливовий у себе в країні лідер німецьких лібералів отримав пост міністр закордонних справ. Цей факт значущий для відносин України з ЄС тією мірою, що ВДП єдина німецька партія, яка чітко заявила: одного дня Україна, можливо, матиме нагоду подати заявку на членство в Союзі. У відповідному пасажі у програмі ВДП до європейських та німецьких парламентських виборів мовиться: «Держави Західних Балкан мають середньо- й довгострокову перспективу приєднання до ЄС, і цю позицію підтримує ВДП. У майбутньому це також стосуватиметься України». Слід додати, що хоча Німеччина є важливою країною, ФРН – тільки одна з 27 держав, які формують зовнішню політику ЄС. Ба більше, зі створенням відповідно до Лісабонського договору зовнішньополітичного відомства на рівні Євросоюзу, вплив національних міністрів, включно з німецьким МЗС, на міжнародні справи, на загальноєвропейську політику зменшиться. І ми ще побачимо, яку позицію щодо України займе новий міністр закордонних справ ЄС. Крім того, система правління Німеччини є «канцлерською демократією»: глава уряду Федеративної Республіки Анґела Меркель визначає головні напрямки в усіх сферах, зокрема, й у зовнішній політиці. Меркель представляє Християнсько-демократичний союз (ХДС), який більш амбівалентний до можливого приєднання України. Позиція баварського брата ХДС і третього партнера в урядовій коаліції, Християнсько-соціального союзу (ХСС), можна сказати, антиукраїнська. Незважаючи на тісні зв’язки Мюнхена з Києвом, політична програма ХСС дає зрозуміти, що з усіх інших країн Україна не має нічого подібного на перспективу членства в ЄС. Також треба відзначити, що Україна зараз не є пріоритетним зовнішньополітичним питанням ні Німеччини, ні ЄС. І нарешті, в Німеччині, подібно до інших країн, передвиборчі партійні програми, як у випадку з ВДП, не завжди повністю відображають дії партійних функціонерів після здобуття посад в уряді. Тому не зовсім ясно, що означатимуть часткові зміни особового складу та політичного курсу в кабінеті міністрів Німеччини саме для України. І все ж, навіть короткий рядок у довгій політичній програмі, як оте речення про Україну в офіційному документі ВДП, – не є дрібничкою у такій розвиненій демократії. Статус партійної програми важить більше за заяви окремих, хоч і впливових, партійних лідерів. Оскільки програма формулюється колективно і демократично затверджується у виборних органах ВДП, вона має вагу (і може навіть розвинути динаміку) вже сама по собі. Хай Україна зараз одне з останніх питань, які переймають Вестервеллє. Проте і українські політики, і проукраїнські публічні особи на Заході, обговорюючи майбутнє України з Вестервеллє, тепер мають можливість згадувати те речення з передвиборчої програми ВДП. До цієї, вже сприятливої для України, ситуації можна додати, що в новому коаліційному уряді Німеччини ВДП здобула не лише міністерство закордонних справ, а й міністерство економічної співпраці та розвитку, яке адмініструє більшість німецьких програм іноземної допомоги, серед них і пов’язані з Україною. Це міністерство очолить нинішній генеральний секретар ВДП Дірк Нібель – факт подивував багатьох, бо ліберали вимагали ліквідувати це відомство. Та хай які там конкретні обставини цих рішень, Київ тепер матиме в німецькому уряді двох інституційних партнерів, керівники яких, імовірно, схвалюють далі в майбутньому перспективу членства України в ЄС. Андреас Умланд викладає сучасну східноєвропейську історію в Католицькому університеті Айхштетт-Інґольштадта в Баварії та є головним редактором книжкової серії «Радянська та пострадянська політика і суспільство».
Оригiнал матерiалу:
http://www.hurriyetdailynews.com/n.php?n=westerwelle-and-kyiv8217…
|
