|
Тарас Кузьо, The Jamestown Foundation (США) // 15:21 06-11-2009
 Багатовекторність «від Януковича» та багатовекторність «від Кучми» – дві великі різниці! Заявлена багатовекторність Віктора Януковича не витримує перевірки діями. Партія регіонів та її лідер завжди підтримували позицію Росії – навіть в питанні визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії. А тому, в разі обрання Віктора Януковича президентом, українська зовнішня політика стане відверто проросійською – пише Тарас Кузьо у статті, яку опублікував інтернет-портал американського фонду The Jamestown Foundation.
Віктора Януковича було висунуто кандидатом в президенти на з’їзді Партії регіонів 23 жовтня. Зовнішню політику Януковича можна оцінити на основі окремих політичних кроків, які він та його партія раніше підтримували, і змісту його передвиборчої програми «Україна для людей» до президентських виборів 17 січня 2010 року. На з’їзді 23-го жовтня Янукович пообіцяв забезпечити «нову зовнішню політику» України як позаблокової держави, що відстоює свої «національні інтереси». Зовнішня політика Януковича буде більш проросійською, аніж прозахідна багатовекторність, якої дотримувався президент Леонід Кучма з 1994 по 2004 роки. Під час першого терміну Кучми Україна намагалася активно співпрацювати зі США і НАТО. В 2002 році Кучма проголосив намір добиватися членства України в НАТО, а через рік відправив українські війська в Ірак. Окрім того, Янукович налаштований більше проти НАТО, аніж Кучма, який краще усвідомлював російську загрозу: як то в 1990-х роках, коли Москва відмовлялася визнати кордони України аж до 1997-1999 років, чи коли зазіхала на острів Тузла в 2003-му. Кучма перервав свій візит до Бразилії, щоб прибути на Тузлу і в якості головнокомандувача армією бути готовим відбити потенційне російське вторгнення. Під час візиту в Брюссель 14-го вересня 2006 року прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив високопосадовцям НАТО, що Україна не зацікавлена в отриманні Плану дій щодо членства в альянсі (ПДЧ). Кучма зробив Україну одним з найактивніших членів натовської програми «Партнерство заради миру», і жодного разу не було протестів, які б перешкоджали щорічним військовим навчанням в Україні. Починаючи з 2005 року, Партія регіонів та її союзники з числа кримських та російських націоналістів і сепаратистів влаштовували протести, які часом призводили до зриву спільних з НАТО навчань. По суті, Партія регіонів ніколи офіційно не виступала проти членства України в ЄС – на відміну від членства в НАТО; але разом з тим вона не здійснювала жодних кроків з наближення України до ЄС. Янукович постійно критикує «євроромантизм» своїх опонентів по Помаранчевій революції – як Віктора Ющенка, так і Юлії Тимошенко, вважаючи, що відносини України з ЄС повинні бути «прагматичними». Янукович повідомив на з’їзді, що підтримуватиме «новий спільний ринок» з ЄС і СНД. Наступного року Україна і ЄС, ймовірно, підпишуть угоду про зону вільної торгівлі – такий крок став можливим тільки після вступу України в СОТ в 2008 році. Однією з причин, чому процес вступу до СОТ тривав аж три роки після того, як США і ЄС визнали Україну країною з ринковою економікою, був той факт, що в 2005-2006 роках Партія регіонів не голосувала за закони, необхідні для вступу в СОТ. Партія регіонів утрималася від приєднання до будь-якої політичної групи в Європарламенті – на відміну від «Батьківщини» Тимошенко і «Нашої України» Ющенка (членів правоцентристської Європейської народної партії) чи Соціалістичної партії (член Соціалістичного інтернаціоналу). Всі ці три партії підтримали Помаранчеву революцію і обрання Ющенка. Такі лідери Партії регіонів як Микола Азаров рішуче підтримують повноцінне входження України до Єдиного економічного простору СНД. Кучма підтримував лише його першу стадію – створення зони вільної торгівлі. Янукович пристав на позицію Москви й у ставленні до керівництва Грузії. Партія регіонів ініціювала створення парламентської комісії, яка розслідувала постачання Україною зброї до Грузії. Вона підтримала звинувачення росіян на адресу Віктора Ющенка про надання військової допомоги президенту Грузії Михаїлу Саакашвілі. Саме Кучма, а не Ющенко започаткував співпрацю у військовій сфері з колишнім президентом Грузії Едуардом Шеварднадзе. Кучма ініціював створення регіональної групи ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова) на основі спільних загроз, що виходили від підтримуваних Росією сепаратистів й енергетичної залежності від Росії. На території трьох держав-членів ГУАМ існують зони «заморожених конфліктів», а четвертий учасник, Україна, має потенційний сепаратистський конфлікт в Криму. В 2006-2007 роках уряд Януковича демонстрував низький інтерес до діяльності ГУАМ. Навряд чи Янукович шукатиме альтернативні джерела постачання енергоносіїв, щоб зменшити енергетичну залежність України від Росії, – важливого чинника в створенні ГУАМ. Не підтримуватиме він і ідею наповнення трубопроводу «Одеса-Броди» азербайджанською нафтою (для прокачування нафти з півдня на північ замість прокачування російської нафти з півночі на південь). Янукович запросить Росію приєднатися до меморандуму про модернізацію газотранспортної системи, який в березні з ЄС підписала Тимошенко. Янукович також може відновити роль в газовій торгівлі корумпованого посередника «РосУкрЕнерго», проти якого в 2006-2008-му роках прем’єр-міністр Тимошенко успішно боролася, а в 2009-му році нарешті усунула з газових відносин між Україною й Росією. В 2007-2008-му роках впливове газове лобі отримало контроль над Партією регіонів і шляхом корупції впливало на партійних політиків, парламент та Секретаріат президента. Корупція в енергетичному секторі стала головним фактором послаблення президентства Ющенка. Важливим є те, що Янукович – лідер партії, головна електоральна база якої знаходиться в двох найбільш проросійських регіонах України: Донбасі і Криму. Янукович ревно підтримував позицію Росії, яка звинувачувала українське керівництво в погіршенні двосторонніх відносин з Росією; наприклад, він схвалив претензії, висловлені в серпневому листі президента Дмітрія Медвєдєва до Віктора Ющенка. Янукович підтримує лобістські зусилля Росії, спрямовані на продовження терміну оренди Чорноморським флотом бази в Севастополі після 2017 року на невизначений термін. Кучма був категоричним противником сепаратизму в Україні та за кордоном. Для прикладу, він ніколи не дозволив би вірним режиму центристським партіям підтримувати сепаратизм. Білоруський президент Алєксандр Лукашенко та інші лідери СНД не визнали незалежність Абхазії і Південної Осетії. А Партія регіонів і Комуністична партія України підтримали незалежність цих республік під час голосування в українському і кримському парламенті. Й справді, 140 з 172 депутатів Партії регіонів проголосували за визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії під час голосування в українському парламенті, однак рішення не набрало достатньої кількості голосів, – на відміну від кримського парламенту, де блок «За Януковича» має більшість. В кримському парламенті Партія регіонів утворила блок «За Януковича» з російськими націоналістами і сепаратистами. В часи Кучми правляча в Криму центристська Народно-демократична партія (партія Кучми), ніколи б не мала настільки тісних зв’язків з російськими націоналістами і сепаратистами. Багатовекторна зовнішня політика Януковича в корені відрізняється від багатовекторності Кучми – вона радше проросійська, ніж прозахідна. Ця політика відкине Україну назад навіть порівняно з часами Кучми. Зовнішня політика Януковича відрізняється як від проєвропейськості Тимошенко, так і від ізоляціоністського націоналізму Арсенія Яценюка. Тому українці мають чіткий вибір між трьома різними зовнішньополітичними курсами.
Оригiнал матерiалу:
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=35…
|
