|
Владімір Овчінський, Сєрґєй Аґарков, Огонёк (Росія) // 18:15 06-11-2009
 За епідемією грипу забули про інші скандали? Скандал навколо «Артеку» ще донедавна був провідною темою українських ЗМІ. Проблема боротьби з педофілією є актуальною і в Росії. Чи можна «вилікувати» педофіла шляхом хімічної кастрації, яку використовують в багатьох розвинених країнах? – про це на сторінках російського тижневика «Огонёк» дискутують доктор юридичних наук Владімір Овчінський та доктор медичних наук Сєрґєй Аґарков.
Запровадження хімічної кастрації педофілів логічне. Але потрібно вирішити принципові проблеми. Автор: Владімір Овчінський, доктор юридичних наук Епідемія педофілії не оминула Росію та сусідні країни: повідомлення про зниклих, убитих чи скалічених дітей стали страшною буденністю. Приміром, в Україні вибухнув «педофільський» скандал, пов'язаний з відомим «Артеком». А в Росії через неефективну боротьбу з педофілією люди починають боротися зі злочинцями самі: так, одна з батьківських організацій Єкатеринбурга оголосила винагороду за затримання педофіла – 100 тисяч рублів. Перший герой її вже одержав. Влада ж намагається вирішити цю проблему на законодавчому рівні. На початку листопада цього року в російському та українському парламентах практично водночас почали розглядати законопроекти про хімічну кастрацію педофілів. Утім, це не вітчизняне ноу-хау: в іншому світі теж усе частіше вдаються до цього заходу. Він уже реалізований у законах Швеції, Німеччини, Данії, США. У Польщі в жовтні прийнятий закон, згідно з яким винні у зґвалтуванні дітей підлягають хімічній кастрації. Франція реалізує пропозицію Саркозі про створення закритих лікарень для лікування педофілів, у тому числі за допомогою хімічної кастрації. В Ізраїлі лікарі та громадські діячі заявили про ефективність експериментів із використанням препарату «Декапептіл» — його приймають особи, засуджені за педофілію. У Великобританії парламентарі розглядають питання про законодавче закріплення хімічної кастрації. Чехія, де кастрація ґвалтівників здійснюється особливо активно, відмовилася нещодавно виконувати вимогу Ради Європи припинити «антигуманне» ставлення до ґвалтівників. Кастрація як засіб покарання відома з найдавніших часів. У новітні часи кастрація активно застосовувалася у 20-30-ті роки минулого століття у Сполучених Штатах як «профілактична процедура» — попередити злочини з боку «природжених» та «потенційних» злочинців. Нарешті, кастрація та стерилізація були одними з головних інструментів нацистів із ліквідації «неповноцінних» народів. Історичний шлейф варварства й антилюдськості завжди буде тягнутися за будь-якими пропозиціями з запровадження кастрації. Але, тим не менше, цей дивний медично-правовий інститут у ХХІ столітті активно застосовують країни, які прийнято називати демократичними й цивілізованими. Тому запровадження хімічної кастрації педофілів у нас цілком логічне. Однак, щоб застосовувати фармакологічне оскоплення у Росії, треба вирішити кілька принципових проблем. Проблема перша пов’язана з розумінням того, що все-таки визначає злочинну поведінку? За радянських часів людина розумілася як похідне від суспільних відносин. Отже, будь-якого злочинця можна виправити за допомогою соціальних заходів впливу. Церква, своєю чергою, вважає «головним джерелом злочину затьмарений стан душі». Але, на мою думку, не можна ігнорувати й біологічний підхід до пояснення причин деяких видів злочинів. Чезаре Ломброзо нарикінці ХІХ століття сформулював теорію, згідно з якою окремі види злочинів цілком визначаються біологічними та спадковими факторами. Зґвалтування, розбещення неповнолітніх, усі види протиправних сексуальних збочень він відніс до них. Якщо причина цих злочинів справді біологічна, отже, кастрація виправдана. Друга проблема пов’язана з переліком злочинів та об’єктом посягання. Зараз світова практика у переважній більшості випадків застосовує хімічну кастрацію тільки до педофілів. Але хіба серійні ґвалтівники, які нападають на дорослих жінок, менш небезпечні для суспільства? Відомо, що ці злочини пов’язані з надлишком тестостерону, а отже, злочинців теж треба лікувати. Третя проблема: як застосовувати такий захід? Чи може він бути добровільним чи примусовим? Четверта проблема – суто правова. Вона пов’язана з системною зміною цілої низки найважливіших положень російського кримінального та кримінально-виконавчого законодавства. Наприклад, у чинному КК (Кримінальному кодексі) все закручено навколо осудності злочинця. Але ті, хто пропонує запровадити хімічну кастрацію, апріорі виходять із того, що її будуть застосовувати до осіб осудних. Отже, в основі прийняття судових рішень про примусове лікування педофілів та інших сексуальних злочинців повинні лежати результати не психіатричних, а медичних експертиз іншого типу. Та й саме примусове (чи добровільне) лікування шляхом хімічної кастрації повинне здійснюватися не психіатрами, а іншими категоріями медичних працівників. Але про все це у КК та у законопроекті про хімічну кастрацію, який розглядається у Держдумі, немає ані слова. Проблема п’ята: якщо законодавець обмежиться тільки кастрацією, без системи заходів державного нагляду та соціальних обмежень, то це не може бути гарантією від повторних злочинів. І, нарешті, остання проблема – медична. У Росії немає досліджень із вивчення впливу тестостерону на підвищену сексуальність та агресивну поведінку. Чи можна у такій ситуації безапеляційно ставити питання про хімічну кастрацію ґвалтівників та збоченців шляхом фармакологічного зниження рівня тестостерону в організмі? Тим паче, що одні зарубіжні дослідження свідчать про те, що зниження тестостерону в організмі пригнічує підвищену сексуальну активність і тим самим попереджає злочини. Але інші дослідники свідчать, що зниження рівня тестостерону часто пригнічує психіку, підвищує агресивність і саме по собі може призвести до протиправних дій. Як у цій ситуації визначити істину? Від того, яким шляхом піде наш законодавець, багато в чому буде залежати, чи стане хімічна кастрація кроком на шляху конструювання нової кримінальної політики ХХІ століття чи залишиться тінню варварства.
Не всі злочини лікуються Натискаючи на кнопки фармакології, не можна зробити з педофіла-ґвалтівника цяцю. А ось добровільна кастрація – перспективний шлях. Автор: Сєрґєй Аґарков, сексолог, доктор медичних наук, генеральний секретар Великого регіонального громадського руху на підтримку сексуальної культури «Культура и здоровье»
Слід розуміти: хімічна кастрація – це не панацея. Причина проста: ми досі не дуже чітко уявляємо, як люди стають педофілами, а отже, не знаємо напевне, як попереджати злочини на сексуальному ґрунті. Педофілія – явище, пов’язане з культурними особливостями нашої цивілізації. У кожній культурі є своя сфера забороненого. До цієї сфери тягнуться люди з відхиленнями у психіці. Колись під заборону підпадали оргії, гомосексуальні зв’язки, садомазохізм. Сьогодні залишається тільки одна сфера, де суспільство непохитне, – діти. І аномали кинулися туди. Щороку на Заході заарештовують кілька десятків тисяч педофілів. А скільки закривається сайтів із відповідною тематикою! Весь Інтерпол працює на розкриття таких злочинів. При цьому рецидивність у цієї категорії злочинців 80 відсотків, тобто, звільнившись із в’язниці, вони знову йдуть на «полювання». Навколо педофілів склалася кримінальна інфраструктура: їх обслуговують злочинці, які постачають дітей, банди підлітків вистежують педофілів, компрометують, а потім шантажують, заробляючи так гроші, тому ефективні рішення просто назріли. Однак на першому місці тут зовсім не фармакологічні засоби. Цивілізований світ давно дійшов висновку, що найкращий засіб боротьби з педофілами – це моніторинг, наприклад, створення спеціальної бази, де фіксуються педофіли (при прийнятті на роботу – до спортивної секції, на посаду вчителя фізкультури, до школи або дитячого садка – претендента обов’язково перевіряють за цією базою). Відомі й інші форми соціальної роботи з цими злочинцями. Так, у Британії та Голландії є спеціальні асоціації для таких людей. Вони схожі на товариства анонімних алкоголіків та допомагають педофілам вбудуватися у суспільство, але при цьому стримати злочинні схильності. Спеціальні дослідження засвідчили: у педофілів справді більше певних генів, ніж у звичайних людей. Власне, почалися розмови про генну терапію, про те, що просто «вимкнути» ці зайві гени. Однак поки що це справа майбутнього – найближчі 20 років. Інша особливість, що відрізняє педофілів – мозкові зміни. Як правило, мозок педофіла емоційно реагує на те, що мозок звичайної людини сприймає абсолютно спокійно. Якщо людина з таким дефектом потрапить у ситуацію, що провокує її, то вона може зірватися. Так і виникла ідея, що хімічна кастрація, яку правильніше називати фармакологічною, може стати засобом запобігання такому зриву. І тут маю напевне сказати: зниження рівня чоловічого статевого гормону тестостерону назвати кастрацією можна лише з дуже значним застереженням. Тестостерон справді пов'язаний з агресивною поведінкою. Однак навіть якщо цей рівень знизити, статевий потяг нікуди не подінеться. Як цікавився педофіл дітьми, так він і буде ними цікавитися. У багатьох ситуаціях така терапія небезпечна – у відповідних препаратів багато ускладнень. «Плата» за курс антитестостеронового лікування – ризик виникнення цукрового діабету, атеросклерозу, ожиріння, гіпертонії, схильності до інфаркту, інсульту. Стверджую як лікар: ефективніше застосовувати звичайні психіатричні заспокійливі препарати. Саме тому я проти обов’язкової фармакологічної кастрації для тих самих педофілів. Натискаючи на кнопки фармакології, не можна зробити з педофіла-ґвалтівника цяцю. А ось добровільна кастрація – перспективний шлях. Якщо людина з сексуальною патологією усвідомлює свої проблеми та хоче «вилікуватися», застосовуючи препарати під наглядом лікарів, тут можна досягти непоганих результатів. Хоча це не відміняє інших заходів профілактики. Самі препарати для хімічної кастрації недорогі, їхня дія пролонгована, отже, один укол робиться раз на кілька місяців. Є лише одна умова: застосовувати ліки потрібно під наглядом лікаря. Необхідні й тести, що дають змогу встановити: знижується рівень тестостерону чи ні. І от хто це буде робити, поки незрозуміло. Коли наші законодавці говорять про запровадження такої форми лікування, я можу лише розвести руками: потрібна ціла система, якої в нас немає. Щодо інших категорій злочинців, то тут я би з кастрацією не поспішав. Надто великий ризик, що кастрацією будуть зі злочинною метою погрожувати невинним людям. Є й інші проблеми, пов’язані з фармакологічною кастрацією, які ще тільки належить вирішити. Якщо тюремні строки будуть замінювати на кастрацію, то ті самі педофіли стануть домагатися її будь-якою ціною. У наших умовах це може набути кримінальних масштабів (можливий, наприклад, підкуп лікарів). Більше того, хімічна кастрація – це не назавжди. І перервавши курс лікування, педофіл швидко повернеться до свого попереднього стану, якщо тільки він не лікувався свідомо! А спеціальними препаратами можна взагалі повернути колишній рівень тестостерону. До речі, цей аргумент висловлювали, коли обговорювали появу віагри на російському ринку: боялися, що вона призведе до зростання кількості сексуальних злочинів. Тому, на мою думку, фармакологічна кастрація – лише периферійна тема у боротьбі з педофілією. На педофілів потрібно вдягати нашийник – хоч у прямому, хоч у переносному сенсі. Матеріал підготував Кіріл Журєнков Недитячий час Статистика Педофілія у Росії стає усе масштабніша 2184 неповнолітніх постраждали у РФ у 2008 році від насильницьких дій сексуального характеру. Порівняно з 2003 роком їх кількість зросла у 17 разів. Неповнолітні є кожною четвертою жертвою зґвалтування та майже кожною другою жертвою насильницьких дій сексуального характеру. 6059 дітей, які потерпіли від насильницьких статевих злочинів, зафіксовано у 2008 році. Порівняно з 2003 роком ця кількість зросла у 8 разів – з 749 людей. Понад 40 відсотків розпусних дій щодо дітей – це дії з боку батьків, опікунів чи інших родичів. Понад 20 відсотків – з боку знайомих чи друзів батьків. 1794 факти незаконного розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів зареєстровано у 2008 році. Згідно з даним досліджень, щодня до інтернету викладають близько 200 нових відео матеріалів чи зображень. Приблизна кількість сайтів, що місять такі матеріали, 200 тисяч. Прибуток злочинців оцінюється у 3 млрд. доларів. Джерело. Висновок з проекту федерального закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу Російської Федерації з метою посилення відповідальності за злочини проти статевої недоторканості неповнолітніх та протидії виготовленню й обігу порнографічної продукції».
Оригiнал матерiалу:
http://kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1260900…
|
