|
Уве Клюсман, Маттіас Шепп, Spiegel (Німеччина) // 13:07 17-10-2008
 Росія зробить все можливе, щоб Україна не увійшла до НАТО! Якщо ж це станеться – про нормальні стосунки Росії із Заходом можна забути, - попереджає в інтерв‘ю для інтернет-порталу популярного німецького тижневика Spiegel близький до Кремля політичний стратег В‘ячеслав Ніконов.
Війна у Південній Осетії, суперечка за Україну – чи Кремль взяв курс на конфронтацію із Заходом? Ні, - стверджує близький до уряду політичний стратег В’ячеслав Ніконов у інтерв’ю інтернет-виданню Spiegel-Online. З: Пане Ніконов, цієї середи вперше після початку збройного конфлікту у Південній Осетії представники Грузії та Росії розпочали прямі переговори. Також до програми саміту ЄС в Брюсселі входить обговорення ситуації у Грузії та стосунки з Росією. Нещодавно ви написали, що після військової операції на Кавказі Росія «повернулася до великої гри». Але хіба Росія навпаки не домоглася цим міжнародної ізоляції? В: Послухайте, що кажуть в Латинській Америці, у мусульманському світі, в Африці, Індії та Китаї. Там багато хто із великою симпатією спостерігав за тим, як маріонетка США - грузинський президент Михаїл Саакашвілі - нарешті отримав по лобі. Наразі Росія має у світі більше друзів, аніж адміністрація Буша. З: Ви перебільшуєте: окрім Росії, незалежність Південної Осетії та Абхазії визнала лише Нікарагуа. Крім того, дії Росії дуже сподобалися сирійській партії БААС, Уго Чавесу у Венесуелі і радикальній ісламістській партії ХАМАЗ. В: Але хіба президент країни, що головує в ЄС, француз Ніколя Саркозі не їде до Сирії? До речі, нашу позицію схвально сприймають не тільки там. Почитайте також пресу так званих поміркованих арабських країн, наприклад, Єгипту. Я говорив із представниками багатьох країн і зустрів велике розуміння з їхнього боку. Маленький фан-клуб Саакашвілі складається лише з декількох – та й то не всіх - союзників Сполучених Штатів. До цього клубу належать британський міністр закордонних справ Девід Мілібенд, Польща і країни Балтії. Наскільки нам відомо, Німеччина не належить до цього клубу. Ви помиляєтесь, якщо вважаєте, що Росія протиставляє себе решті світу. З: Чи не повертається Росія через посилення дружби із такими країнами як Сирія і Куба на шлях радянської зовнішньої політики? В: Ні. Радянська політика базувалася на ідеологічній конфронтації систем. Зараз протистояння систем немає. Але що ми отримали від Заходу, кинувши старих партнерів? Нічого! Американці встановлюють свої протиракетні системи у Європі прямо біля наших кордонів, у Польщі та Чехії. А на Кубі на місце російських підприємств прийшли іспанські. З: Ви вважаєте, що Росії слід закласти на Кубі нову військову базу? В: Я вважаю, що нам слід розвивати дружні стосунки з усіма країнами, які прагнуть співпрацювати з Росією. І ми не повинні відмовлятися від добрих стосунків із цікавими для нас країнами тільки тому, що це комусь не подобається. З: Росія знову хоче протистояти американцям на всіх континентах? В: Росія не є супердержавою і найближчим часом нею не стане. Але Росія – велика держава. Завжди нею була і буде. З: Тобто імперія? В: Я не знаю, що це поняття повинно означати для сьогоднішньої Росії. Зрештою, це - неважливо. Окрім Великої Британії, ми – єдина країна, яку вже протягом 500 років ніхто не зміг завоювати і яка ніколи не була колонією. Росія – це стабільна модель. З: Росія знаходиться в стані конфлікту зі США за вплив на Україну. Чи може ця суперечка загостритися? В: Так, Україна для нас – питання екзистенціальне. Наші військові аналітики кажуть, що у разі вступу України до НАТО з військової точки зору Росія стає беззахисною. З: Як бачимо, в Україні існує розкол між заходом, де більшість населення прагне до НАТО, та сходом і півднем, які в жодному разі цього не хочуть. Чи можливо, що там виникнуть нові республіки і, як і в Грузії, постане питання про територіальну цілісність держави і Україна розпадеться? В: Якщо Захід і надалі намагатиметься затягнути Україну, попри її небажання, до НАТО, може статися все що завгодно. З: Якщо справа дійде до конфлікту між Автономною Республікою Крим і центральною владою у Києві, чи можливо, що тоді Росіє допоможе Криму? В: Ми підтримуємо територіальну цілісність України так само, як підтримували територіальну цілісність Грузії, поки там не почали вбивати наших людей, наших громадян. З: Тобто, у разі збройного протистояння із громадянами Росії в Україні, наприклад, із моряками Чорноморського флоту у Севастополі, про територіальну цілісність України можна забути? В: У разі війни нічого не можна гарантувати. Ситуація, що зараз вимальовується в Україні, є більш загрозливою, аніж у Грузії. Спроба втягнути Україну до НАТО – це виклик усім, кого турбує стабільність в Європі. Не тільки в Росії, але в усій Європі. З: Якою Україну хочуть бачити в Москві? В: Ми би хотіли бачити Україну позаблоковою державою. Росія зробить усе, аби Україна не увійшла до НАТО. З: Якщо конфлікт через вступ України до НАТО загостриться, чи опиниться під загрозою попередня співпраця Росії із Заходом? В: Безперечно. Вступ України до НАТО покладе кінець усьому попередньому співробітництву. Наприклад, у питанні Афганістану, де ми надаємо літакам НАТО повітряний коридор. Чи у питанні Ірану, де ми разом хочемо не допустити, щоб ця країна отримала ядерну зброю. З: Пане Ніконов, Росія грається з вогнем, порушуючи визнаний світовою спільнотою грузинський кордон, а у випадку Косово вона постійно апелювала до міжнародного права. В: Не ми відкрили «скриньку Пандори». Окрім того, Абхазія та Південна Осетія мають більше політичних та історичних підстав для незалежності, аніж Косово. З: А саме? В: Абхази та осетини проживають на цій території вже багато століть. Вони раніше увійшли до складу Росії, аніж Грузія. Вони належать до Грузії тільки тому, що цього хотів грузин Йосип Сталін. Коли Радянський Союз розпався і Грузія захотіла стати незалежною, згідно з чинним законодавством, вона мала провести референдуми в обох автономних областях – в Абхазії і у Південній Осетії. Грузія цього не зробила, скасувавши натомість автономії і розпочавши війни, у яких загинули тисячі людей. З: Чи не є російський підхід все-таки надто ризикованим? В: Говорити про те, що кордони усіх країн-членів ООН є непорушними – наївно. Радянський Союз у своїх кордонах також був членом ООН. Але пізніше ці кордони змінилися - не в останню чергу тому, що вже у вересні 1991 року, коли Радянський Союз ще існував, США визнали три прибалтійські країни. При утворенні ООН до неї входили 51 держава. Тепер з 250 націй світу 192 є членами ООН. Запевняю вас: кількість держав у світі зростатиме.
Оригiнал матерiалу:
http://www.spiegel.de/politik/ausland/0,1518,583009,00.html…
|
