|
Редакційна стаття, The Economist (Велика Британія) // 17:39 12-01-2009
 Програли обидві країни! Внаслідок газового конфлікту постраждала репутація як України, так і Росії. І Європа в майбутньому навряд чи захоче бути заручником постійних російсько-українських суперечок, – йдеться в редакційній статті британського тижневика The Economist.
Щорічна газова суперечка між Росією та Україною стає більш загрозливою – і тривожить багато країн Європи. Усе почалося як звичайна газова суперечка між Росією і Україною – подібна до тих, що виникають кожної зими, починаючи з січня 2006 року, коли Росія вперше призупинила поставки газу своєму сусідові. Але конфлікт переріс у найбільш критичний надзвичайний стан в енергетиці, свідком якого Євросоюз є вперше за багато років. Напередодні Нового року європейські споживачі отримали листа від Алєксєя Міллера – глави російського газового гіганта «Газпрому». «Газпром» робить усе можливе для уникнення будь-яких перебоїв у поставках газу в Європу, - говорилося в листі. – Однак якщо події розвиватимуться за несприятливим сценарієм, проблема транзиту через Україну стане спільною проблемою Росії та Європи». ЄС, який покриває з Росії чверть своїх потреб в газі, що транспортується переважно територією України, спостерігав за тим, як сторони обмінювалися взаємними звинуваченнями, але не втручався в суперечку. ЄС намагався не бути на боці жодної зі сторін і ставився до конфлікту як до технічної суперечки. «ЄС вірить, що ми можемо розраховувати на надані нам гарантії, які передбачають, що Євросоюз не потерпатиме від перебоїв у поставках газу», - сказав комісар з питань енергетики Андріс Пієбалгс. Незважаючи на дедалі гіршу економічну ситуацію, Україна була впевнена, що в неї вистачить запасів газу, щоб протриматися до весни і що вона зможе відбирати російський газ. Росія посилалася на транзитну угоду, підписану три роки тому, згідно з якою договори на поставку в країни ЄС відокремлювалися від договорів з Україною. Але 5 січня сторони довели конфлікт до нової критичної межі. Сумнівне судове рішення в Києві анулювало транзитну угоду. За кілька годин прем’єр-міністр Росії Владімір Путін несподівано наказав «Газпрому» обмежити поставки газу в Європу, що транспортується територією України, припинивши поставляти рівно стільки газу, скільки, за звинуваченнями, Україна краде в Росії (Україна спростовує ці закиди). «Україна не мала ані потреби, ані наміру красти російський газ», – наполягає Григорій Немиря – віце-прем’єр-міністр України. Непередбачувана поведінка «Газпрому», додає він, загрожувала підірвати всю транзитну систему. Усе що робила Україна – брала достатньо «технічного» газу для забезпечення безперебійного функціонування системи. Вимога Росії компенсувати клієнтам з ЄС втрачений газ за рахунок власних резервів України була просто необґрунтованою – сказав пан Немиря. І досі неясно, хто ж врешті відповідальний за рішення обмежити поставки газу до Центральної та Західної Європи. Але деякі країни одразу відчули це обмеження на собі за суворих погодних умов. Угорщина, Словаччина, Болгарія і Румунія суттєво постраждали, до того ж припинення поставок позначилося на Німеччині, Франції та Італії. Коли конфлікт загострився, пан Путін наполіг на тому, щоб газ взагалі не перетинав кордону. Його безпосередня особиста участь надала суперечці більше політичного забарвлення. Увесь цей час Росія говорила про Україну як про безвідповідальну транзитну країну, яка загрожує енергетичній безпеці Європи і тому не готова до будь-якої форми інтеграції з ЄС. Алєксандр Медвєдєв – заступник глави «Газпрому» - заявив, що Україна заблокувала транзитний газопровід і «винна в усьому, що сталося». Українці наполягають на тому, що конфлікт продемонстрував (уже вкотре), що Росія – агресивна держава, яка використовує газ як політичну зброю. Україна не укладала жодної угоди з клієнтами з ЄС, та ратифікувала Енергетичну хартію ЄС, у той час, як Росія цього не робила. За «Газпромом» зберігається зобов’язання поставляти газ. Газові резервуари Росії повні; якщо вона не поновить транспортування найближчим часом, їй доведеться почати спалювати газ. Сторони вже відновили переговори і домовилися про моніторинг постачання газу по газопроводах міжнародними спостерігачами, що може стати сигналом поновлення поставок. Однак репутація обох країн постраждала. Суперечка має декілька складових. Перша – це гроші. Протягом багатьох років Україна платила за газ ціну, нижчу за ринкову. Вимога «Газпрому» (цілком резонна) полягала в тому, що Україна, яка минулого року платила 179,50 дол. за тисячу кубічних метрів, повинна платити ринкову ціну – тобто вдвічі більше. У жовтні Росія та Україна домовилися про поступовий перехід на ринкові ціни і укладення довготривалих прямих договорів. Але питання в тому, що варто розуміти під терміном «ринкова ціна». Хоча Україна і платила менше за газ, вона також, як заявляє, брала з «Газпрому» менше за транзит газу в Європу. Транзитний тариф – 1,60 дол. за тисячу кубічних метрів на 100 кілометрів – вдвічі нижчий, аніж встановлений деякими іншими країнами. «Газпром» запропонував продавати Україні газ за ціною 250 дол. за тисячу кубічних метрів, але не змінювати транзитний тариф. Своєю чергою, Україна заявляла про готовність платити 201 дол., але за умови, що транзитний тариф буде збільшено принаймні до 2 дол. Якби це була чисто комерційна суперечка, компроміс обов’язково було б знайдено. Але, як завжди буває у відносинах Росії з сусідами, конфлікт мав і другу складову – політичний підтекст. Любові між Україною та Росією поменшало після того, як чотири роки тому в результаті Помаранчевої революції до влади в Києві прийшли антиросійські політики. Нещодавно Росія звинуватила українців в постачанні зброї Грузії під час серпневої війни і заявила, що враховуватиме цей факт при формуванні своєї політики. «Важко уявити серйозніший злочин за поставки зброї до зони конфлікту», - сказав пан Путін своїй українській колезі Юлії Тимошенко, коли вони обговорювали ціни на газ у жовтні. Третя складова – політичне суперництво в Україні між пані Тимошенко і Президентом Віктором Ющенком. Ускладнює справу суперечливий посередник «РосУкрЕнерго», який частково належить українським бізнесменам і частково «Газпрому». Компанія була створена під «патронатом» пана Ющенка, а пані Тимошенко прагне усунути її. Це може пояснити чому, коли пані Тимошенко була готова вилетіти в Москву для проведення переговорів 31 грудня, пан Ющенко втрутився і завадив поїздці (за іншою версією, її візит був скасований Москвою). Європа тривалий час трималася подалі від складних газових відносин Росії та України. Але тепер вона не має вибору і повинна втрутитися. Основний урок цієї кризи, як каже «Газпром» - необхідність у створенні альтернативних газопроводів, які оминають Україну. Україна натомість наполягає, що відповіддю на конфлікт повинна стати подальша інтеграція з ЄС. Але поки Європа не диверсифікує джерела надходжень енергоносіїв, вона залишатиметься заручником суперечок Росії зі своїми сусідами.
Оригiнал матерiалу:
http://www.economist.com/world/europe/displaystory.cfm?story_id=1…
|
